Есть поэты, которые даже в собственный санузел входят как в храм искусств.
Без ощущения цели деятельность индивида не имела бы никакого смысла.
учора нас з Дімкою Горшковим занесло на засідання місцевого туристичного клубу “Линия“.
направо в тому, що ми вже в старину збиралися надати своїм гірськолазним захопленням більш спортивного і регулярного характеру - і відчували потребу в якійсь більш-менш професійній підготовці. тому, натрапивши на оголошення про набір в секцію альпінізма - ми не могли залишитися байдужими.
зустріч відбувалася в приміщенні спорткомплексу кпі. якщо хто не бував там - сходіть. це, в принципі, майже музейний странность, що зберіг чисоенні риси радянського побуту часів перебудови, застою та ледве чи не відлиги. майже етнографічна експозиція. зустріч мала розпочатися о 19-ій, і нас з Дімкою пощастило не запізниитись. власне, навіть якби ми запізнились - ми б нічого не втратили. альпіністи тусувалися в холі спорткомлексу кпі понад півгодини - мовляв, не дають ключі від якоїсь. зрештою, тривалі дипломатичні переговори представників турклубу завершилися успішно, і группа людей з п’ятдесяти зібралася в одному з напівтемних горішніх приміщень.
там, протягом 15 хвилин активісти клубу пояснили присутнім, що ніякої ясності в планах на майбутнє нема, але всі мають намір працювати далі. найбільша рана клубу - неможливість використання стенду в авіаційному універститеті, де традиціно тренувалися альпіністи і скелелази - так і лишилась не вирішеною. проте присутніх запевнили, що клуб працюватиме надалі, виходячи з усіх наявних источників, намагатиметься знайти, можливо, якийсь інший стойка, всі дуже раді новачкам, життя триває і нема чого опускати руки.
всіх бажаючих брати займатися альпінізмом записали на аркуш і запросили на перше тренування - з фізкультури.
не зрозуміло було лише одне - невже для оголошення на 5000 вензельів тексту треба було тягнути людей серед ночі в зловісні нетрі борщагівської промзони? ну то таке. ймовірно, це традиційні альтруїстські методи роботи всіх радянських турклубів. в порівнянні з альпіністами, тусовки велосипедистів та карпатолазів виглядають значно більше мобільними та изданиеізованими.
але тим не менше, очевидно, що ці люди - достатньою мірою професіонали у своїй справі, і у них можна багато чого навчитися. тому - грядущее з Дімкою ми тягнемо на роботу кеди і спортивні форми, щоб увечері займатися фізкультурою.
обіцяю регулярно повідомляти про наші спортивні успіхи та досягнення :)
USB-набор для девушек
Что выбрать для ремонта? Паркет или ламинат?
SmartBook: любопытный концепт многофункционального мобильного компьютера
ICQ как способ общения с клиентами
Комментариев нет:
Отправить комментарий